Багаторічний лідер «Інгульця» провів 65-й матч за наш клуб на професіональному рівні

Він прибув в «Інгулець» ще тоді, коли наш клуб представляв Агрофірму «П’ятихатська» на аматорському рівні. Пройшов всі щаблі – від низових любительських змагань до медалей ПФЛ.

А нині, будучи рекордсменом «Інгульця» за кількістю матчів на професіональній арені, робить усе, щоб виконати завдання президента клубу й допомогти команді не просто посісти певне місце, а повноправно й за всіма показниками підвищитися у класі.

В інтерв’ю із старожилом команди ми обговорили його кар’єру та цілі, які він ставить перед собою в футболі.

– Євгене, задумувалися коли-небудь, хто є рекордсменом «Інгульця» за кількістю проведених матчів?

– Цікаво дізнатися. Напевно, я?

Саме так. Матч 15-го туру став для вас 65-м за Інгулець на професіональному рівні. Як ви потрапили до команди?

– Було це в 2014 році. У Дніпропетровську проводився турнір на Кубок губернатора. В 1/4 фіналу зустрічалася моя тодішня команда, СК «Дніпропетровськ», та «Інгулець». Буквально через тиждень мені зателефонував особисто президент «Інгульця» Олександр Григорович Поворознюк і запропонував пограти за місцеву команду. «Інгулець» на той час виступав ще в турнірах аматорів – на область, на всеукраїнському рівні. Але від президента я дізнався, що цілі найвищі. Тому повірив у клуб і не сумнівався, що скоро він піде вгору.

Ваша команда від самого початку вирізнялася амбітністю й була фаворитом всіх турнірів, у яких брала участь. Подобався вам цей статус?

– Звичайно! Із будь-яким суперником ми були в ролі фаворита. Завжди себе почували впевнено. Особливих проблем на Кубок Кіровоградської області у нас не було. Головне, що ми завжди були налаштовані на перемогу. На Кубку України аматорів нам теж не було рівних. Особливо складних суперників на той час не було. А ось у чемпіонаті аматорів, коли ми в фіналі зустрічалися з «Рухом» – була непроста гра. «Рух» – серйозний суперник. На той час в «Інгульці» був сильний склад, який вже заявив про себе. Але все ж винниківський клуб нас здолав у фіналі з мінімальним рахунком. Для нас цей суперник особливий і понині.

Які завдання ставив перед клубом президент на початку створення проекту?

– Президент хотів, щоб команда перемогла в Кубку аматорів Кіровоградщини та чемпіонаті області. Потім вже поступово ми перемогли в Кубку аматорів України. Президент клубу завжди ставить перед командою завдання перемагати в тих турнірах, в яких беремо участь. Ми виконали першочергове завдання керівника клубу – перемогли в Кубку аматорів. На жаль, не перемогли Рух в фіналі чемпіонату України з аматорів, поступилися 0:1. Але старалися завжди грати так, щоб президенту та вболівальникам подобалася наша гра й результати.

З того часу хтось крім вас залишився в команді?

– Напевно, ні. Відтоді наша команда повністю змінила свій склад. У команді з тих часів залишився тільки я.

Виходить, ви – улюбленець президента?

– Ні, просто разом співпрацюємо. Мене все влаштовує в клубі. Були пропозиції з інших колективів, але під час розмови з президентом ми завжди приходимо до спільного знаменника. Поки що планів залишати команду в мене немає.

– Доводилося грати на позиціях, на яких раніше не виступали?

– До «Інгульця» грав на позиції під нападником. У своїй нинішній команді зіграв в різних амплуа. Сучасний футболіст повинен вміти грати на різних позиціях. Це створює варіативність. Все залежить від рішення головного тренера

Бувають матчі, де в Інгульця в стартовому складі грають чотири номінальних центральних півзахисники. Як розподіляєте між собою роботу?

– Спочатку кожен має посісти свою позицію на полі. Хтось грає в центрі, хтось більше до правого чи лівого краю. По ходу гри намагаємося допомогти один одному. У нас зіграний склад, тому розуміємо маневри партнерів, можемо змінювати позиції під час гри. Намагаємося своїми переміщеннями заплутати суперника.

– У Дніпра в часи вашого становлення як футболіста були неймовірні півзахисники: Ротань, Шєлаєв , Рикун, Назаренко, Коноплянка. Хто вам найбільше подобався?

– За манерою гри мені найбільше імпонував Руслан Ротань. Захоплювало його бачення поля. Ротань був лідером Дніпра. Вважаю, що навіть зараз збірна України з Ротанем і без нього зовсім різні команди.

– У вас теж є лідерські якості, виступаєте капітаном команди. Що для вас означає бути лідером?

– Лідер команди повинен відчувати підтримку в колективі. Головний показник – повага з боку колег. Повинна бути налагоджена комунікація всередині колективу. Можемо посваритися на полі, але вже в роздягальні знову стаємо друзями.

– З ким в команді найбільш теплі стосунки?

– Товаришуємо з Владиславом Клименко. З ним у мене найбільш теплі відносини. Якщо Владислав не грає, то і я відчуваю себе не дуже комфортно на полі.

Ви забиваєте не так часто, але відзначаєтесь в найбільш пам’ятних матчах. Який поєдинок за Інгулець для вас найбільш цінний?

– Так виходить, що найбільше запам’ятовуються навіть не ті поєдинки, де я забиваю, а ті, де команда здобуває важливі перемоги. Це домашній поєдинок проти Скали, в якому ми перемогли 2:0. Цей матч дав нам путівку в Першу лігу. У цьому матчі обіграли колишню команду Владислава Клименка. Часто з ним згадуємо ці миттєвості. В Другій лізі також згадується матч проти Колоса Ковалівки, в якому ми перемогли 1:0.

Бронзова медаль Другої ліги — найголовніше ваше досягнення?

– Якщо говорити про професіональний рівень, то так.

Маєте музей з медалями вдома? Хто з рідних любить їх збирати?

– Бабуся колекціонує мої медалі. Вона хоче зробити спеціальний стенд, щоб на ньому були всі мої відзнаки.

– У вашій сім’ї були футбольні люди?

– Дідусь по лінії батька займався футболом. Грав на обласному рівні. На професіональному рівні ніхто не виступав.

У якому віці почали займатися футболом? Хто ваш перший тренер?

– Почав займатися футболом в шість років. Перший тренер — Юрій Іванович Наконечний. В нас була команда ФК «Іста» у місті Дніпро.

Хто з ваших однолітків та одноклубників продовжує займатися футболом на професіональному рівні?

– Денис Галенков грає в ФК «Десна» (Чернігів), Олександр Ігнатенко виступає в Грузії за «Зугдіді», Андрій Герт грав за Охтирку, але зараз тимчасово призупинив свої виступи, відновлюється після травми. Олександр Авраменко грає за дубль «Зорі». Сергій Палюх зараз в основному складі «Дніпра» в Другій лізі. Все дитинство тренувався з Максимом Білим, який, на жаль, помер. Царство небесне, великий талант був…

– У минулому сезоні в Першій лізі був явний фаворит – ФК «Маріуполь». Зараз такого нема – змагання стали більш конкурентними і цікавими?

– У минулому сезоні ми грали на рівних проти «Маріуполя». Не вважаю, що вони сильно виділялися, просто брали максимум в кожному матчі. В цьому сезоні більш рівний чемпіонат, всі мають шанс поборотися за призи. Все буде залежати від того, як лідери набиратимуть залікові пункти проти команд з нижньої частини турнірної таблиці. Подивимося в якому стані команди повернуться після зимової перерви. Адже маємо тенденцію, що багато клубів важко входять в сезон після паузи. Хоча, «Десна» в минулому сезоні навпаки почала додавати в другому колі.

Після матчу з «Гірником-Спорт» відстає від першого місця на 11 очок, але від зони плей-офф всього на чотири пункти. Бачимо, що завершується перше коло, а ще ніхто собі не гарантував комфортного життя.

– Вважаю, що навіть «Арсенал» собі не гарантував перше місце. Все ще може змінитися. Вся боротьба попереду. Вважаю, що друге коло змагань буде захоплюючим.

 

– Перший сезон «Інгулець» витратив на акліматизацію в Першій лізі, після чого суттєво оновив склад. Відчуваєте, що команда стало сильнішою?

– Безперечно. Команда посилила свій склад досвідченими гравцями. Відчуваємо себе більш впевнено. Дійсно, «Інгулець» став набагато сильнішим. Розуміємо один одного, награємо певні ігрові зв’язки.

– Ви – старожил нашого клубу. База та стадіон будувалися на ваших очах?

– Коли я прийшов в команду, то не було ще стадіону. Ми тренувалися в звичайній школі у Володимирівці. Поступово президент збудував стадіон та майданчик зі штучним газоном. Потім був побудований стадіон зі штучним газоном, тренувальне поле з натуральним покриттям. Вважаю, що наше поле зі штучним газоном одне з найкращих в країні. Зараз президент почав будувати стадіон, який буде відповідати європейським вимогам. Ми вже бачили малюнки, плани. З нетерпінням очікуємо новин і сподіваємося зростати разом із нашим клубом. Віримо в команду!

 

Фото Володимир Кіфенко

Прес-служба ФК «Інгулець»

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *